Україна

Україна
Август у свiтi
  • Слайд 3
  • Слайд 5
  • Слайд 6

Використання основних елементів живлення озимим ріпаком до зимового періоду

Азот

Під час формування листків та у стадії розетки рослина ріпаку потребує азот для утворення стебла і листків, а також для формування коріння. Коренева шийка та верхня частина стрижневого кореня ріпаку за достатньої площі живлення можуть збільшуватися до розміру невеликої редьки. Вони слугують накопичувачами поживних речовин, насамперед, азоту, за допомогою яких рослина ріпаку відновлюється після зимового спокою.

Якщо пізньої осені за температури 3-5° С ріпак ще може продовжувати рости, але надходження азоту із ґрунту погіршується, ці накопичувачі не наповнюються, а навпаки, рослина ріпаку живиться їх запасами. Чим більше вона з них використає, тим гірший буде стан навесні. Тому поглинання азоту й загалом поживних речовин восени для належного розвитку маси має бути дещо випереджальним. При видимій нестачі азоту ріпак засвоїв максимум 75% цієї кількості.Поглинання азоту до кінця осінньої вегетації на посівах ріпаку.

Рослин на м²

20-30

40-60

50-70

Листків на рослині

Діаметр кореневої шийки

Поглинання азоту в кг/га N

4

≤5 мм

5-12

15-25

20-30

6

5-6 мм

15-25

30-45

35-50

8

6-8 мм

30-45

60-80

70-90

10

10-15 мм

40-60

80-100

90-120

12

15-20 мм

50-70

120-150

120-150

Потужний ріпаковий посів 8-10 листків 8-12 мм коренева шийка, поглинання азоту - 80-100 кг 

Фосфор

                Фосфор є незамінним складником нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), які відповідають за всі життєві процеси і за передачу спадкової інформації. Надалі фосфор вступає в обмін речовин і регулювальні процеси у рослині. Дефіцит фосфору впливає, насамперед, на вуглеводний та білковий обмін. Але перш ніш загинути від дефіциту фосфору, рослина намагається мобілізувати органічно зв’язаний у ґрунті фосфор за допомогою фосфатази, тож вплив нестачі фосфору, перш за все на пізніших фазах, не розпізнається відразу і позначається лише на врожайності. У стадії розетки прихований дефіцит фосфору веде до зниження синтезу крохмалю, що зумовлює зростання рівня глюкози в рослині. Це спричинює утворення антоціану, що проявляється у червоному забарвленні. Типовим проявом дефіциту фосфору на ранніх стадіях розвитку є те, що рослини ріпаку стають більш прямостоячими, а також, на відміну від дефіциту азоту, пізніше починають стебнуватися весною. Від нестачі фосфору страждає, насамперед, розвиток коріння. Основне удобрення фосфором має бути на достатньому рівні. В осінній період для забезпечення оптимального розвитку, озимий ріпак потребує від 20 до 30 кг/га фосфору. Найбільш інтенсивне поглинання фосфору проходить у весняний період між стеблуванням і цвітінням.

Недостача фосфору в осінній період

Калій

                Перші ознаки дефіциту калію з’являються на ріпаку в разі тривалої посухи восени: листки втрачають пружність, м’ясистість, стають в’ялими, справляють враження, ніби не містять соку. Листки вигнуті й опущені донизу, тургор зменшений. Міжжилкова поверхня дещо висвітлена. За доброго забезпечення азотом по краях старіших листків виникає жовта облямівка завширшки кілька міліметрів. До середини листка вона може набувати червоно-коричневого забарвлення, включаючи й рослинні тканини. Молодші, ще не повністю розвинуті листки залишаються зеленими і не виявляють жодних ознак дефіциту. Ці симптоми можуть з’явитися починаючи зі стадії 4-х листків, часто лише від стадії 8-ми листків. Якщо дефіцит триває, починається некроз облямівка старіших листків.

                Як складова клітинних стінок калій сприяє зміцненню тканин, регулює водний баланс і зменшує ризик виникнення дефіциту вологи. Завдяки осмотичній дії калій підвищує морозостійкість. Окрім того калій регулює переміщення асимілянтів із листків до стебла і кореня. Рослина, добре забезпечена калієм, стабільніша, менш чутлива до морозу і стресу. Вона може утворювати краще коріння й навесні регенерує швидше за рослину, яка має дефіцит калію. Насамперед, важливим є збалансоване співвідношення калію та азоту (K:N). Чим більш однобічно ріпак удобрений азотом, тим сильніше проявляються наслідки нестачі калію.

Восени повернення калію з пожнивних решток, які містять 50-80 кг/га К здебільшого не вистачає для задоволення осінньої потреби ріпаку. Коли солома розщеплюється, калій, що міститься в ній, вимивається дощовою водою і стає доступним ріпаку. Перед зимівлею ріпак мусить поглинути майже стільки калію, скільки й азоту, тобто, залежно від розвитку, від 60 до 120 кг/га К. Таким чином до зими ріпак поглинає 40-60% своєї загальної потреби калію.

Шинкар Олександр Володимирович
Регіональний представник, 
Рівненська і Волинська обл.
ТОВ «Август-Україна»