Україна

Україна
Август у свiтi
  • Слайд 3
  • Слайд 5
  • Слайд 6

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica vergifera vergifera), його розповсюдження та методи боротьби з ним!!!

Сьогодні з упевненістю можна сказати, що кукурудза є однією з найпривабливіших сільськогосподарських культур, оскільки в ринкових умовах сьогодення аграрії зосередженні на продуктивності та рентабельності сільськогосподарських культур у своїх господарствах.

Технології живлення, обробітку ґрунту та захисту від бур’янів на сьогодні вдосконалені та знаходяться на високому рівні. Але є і проблеми у вирощуванні кукурудзи, особливо у системі захисту від шкідників. А, точніше, проблема, яка з року в рік, все більше і більше дошкуляє агровиробникам - це західний кукурудзяний жук (діабротика). Бо таких шкідників як стебловий, лучний метелик та совки всі знають, і зазвичай проти них використовують як біологічний метод боротьби (трихограма), так хімічний метод (інсектициди).

Західний кукурудзяний жук - це шкідник, на якого сьогодні потрібно особливо звертати увагу та проводити боротьбу з ним.

Кукурудзяний жук вперше зафіксували в США в 1909 році на кукурудзі. До 1955 року він обмежувався західною частиною країни. Протягом 1955-1970 років вид поширився переважно в східному напрямку, а також локальними вогнищами з'явився в західних штатах. Поширенню жука територією США сприяли величезні площі під кукурудзою і недотримання сівозміни. В 1992 році його вперше зареєстрували на європейському континенті. На Україні перші особини західного кукурудзяного жука було виявлено в серпні 2001 року у феромонних пастках у прикордонній смузі Закарпатської області, що вказувало на повне заселення шкідником території Угорщини та Румунії. Враховуючи природну міграцію шкідника, здатність перелітати за вегетаційний сезон на значні відстані, можна припустити, що він потрапив до нас з вогнищ цих країн. У 2008 році західного кукурудзяного жука було зафіксовано у Чернівецькій, Закарпатській та Львівській областях та поодинокі особини виявили в деяких районах Івано- Франківська та Тернополя. На сьогодні, західний кукурудзяний жук розповсюджений по всіх Західних областях, а також Вінницькій, Житомирській, Київській областях, а також на Миколаївщині та Одещині.

У західного кукурудзяного жука шкодять як жуки, так і личинки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. За живлення жуків на генеративних органах зменшується кількість зерен у качані, внаслідок чого знижується врожайність. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом — великі та стрижневі, водночас заносячи збудників кореневих гнилей. У результаті, пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко вилягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю.

Пошкодження жуком

Найбільшу шкодочинність спостерігають на тих полях, де відсутня сівозміна: за постійного вирощування кукурудзи в монокультурі щільність популяції цього шкідника істотно зростає.

Личинки живляться коренями кукурудзи, а за нестачі останніх певний час можуть живитись і корінням деяких злакових трав. Жуки живляться маточковими стовпчиками, пилком, незрілими зернами і качанами кукурудзи. Крім цього, вони можуть споживати пилок інших рослин із родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.

Пошкодження личинкою

Західний кукурудзяний жук розвивається впродовж року в одному поколінні. Зимують яйця в стані діапаузи в орному шарі ґрунту, переважно на полях, де була кукурудза. Такі яйця можуть витримувати нетривалі пониження температур до -10⁰С, а при затяжному пониженні близько 50% від загальної кількості гине. Виживання їх у період зимівлі залежить і від інших факторів – строків відкладання, глибини залягання в ґрунті, його вологості та способів обробітку. Рано відкладені яйця, що перебувають за температури понад – 12⁰С близько 8 тижнів, погано перезимовують, як і відкладені пізно (перед настанням морозів). Найкраще перезимовують яйця, які після відкладення перебували в умовах над порогової температури 2 тижні. Достатня вологість ґрунту, вкритого рослинними рештками і снігом взимку, забезпечують перезимівлю 60-80% яєць. При цьому, в поверхневому шарі ґрунту (до 5 см) їх загибель становить 30%, на глибині 10 см – 25%, а на глибині 15 см – 20%. Інактивація яєць, що перезимували, і відновлення ембріонального розвитку відбувається коли ґрунт прогріється до + 12⁰С і більше, зазвичай цей строк співпадає з посівом кукурудзи.

Личинки, які відродились із яєць, відразу ж відшукують найближчі корені рослини. Вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см. Якщо ж ґрунт щільний і сухий, чимало з них гине. Основна частина личинок зосереджена біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, виїдаючи серцевинну тканину, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори у товстому корені і проникати через них у стебло. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках.

Личинка подовжена, червоподібна. У третьому личинковому віці досягає 10-18 мм. Зовнішнє забарвлення може бути білим або жовтим, а голова світло-коричнева. Відмінна видова ознака — темна смуга від початку тім'яного шову приблизно на 1/3 довжини кожного лобного шову, що створює таким чином роздвоєний малюнок. Лялечка біла та м'яка.

Західний кукурудзяний жук завдовжки 5–6 мм, бліді, жовтувато-чорні. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок — три симетричні смуги.

Лялечка – вільна, ніжна, в ґрунтовій колисочці. Лялечки самиць відрізняються від самців наявністю знизу останнього сегмента черевця двох відростків. Ця стадія триває 5-10 днів. Зазвичай, заляльковування їх досить розтягнуте в часі, як і відродження, і триває з кінця червня до кінця серпня. Тривалість розвитку лялечок також залежить від температурних умов середовища. Оптимальною температурою для них є +22⁰С. За такої температури тривалість розвитку лялечки становить в середньому 10 днів. При +16⁰С він продовжується до 20 днів, а при +29⁰С триває лише 6 днів. Температури, нижчі +16⁰С, і понад +30⁰С – смертельні для лялечок.

Отже, методи боротьби з західним кукурудзяним жуком!

З агротехнічних методів боротьби є дотримання сівозміни. Але сьогодення каже, що це малоймовірно, оскільки, в першу чергу, оцінюємо кукурудзу як високоприбуткову культуру, і тому часто висівається кукурудза по кукурудзі по декілька років.

Обробіток ґрунту (глибоке рихлення оранка) зумовлює глибше промерзання ґрунту, що спричиняє більшу загибель яєць.

На теперішній час найкращим методом боротьби з західним кукурудзяним жуком є хімічний.

Тому, починати захист проти діабротики потрібно зі сівозміни, яка забезпечить зменшення популяцій шкідника завдяки розміщенню культури кукурудзи в просторі та часі, а також протруєння насіння для запобігання пошкоджень кореневої системи кукурудзи. На сьогодні, у компанії Август є два високоефективні протруйники, такі як Табу (імідаклоприд 500 г/л) та Табу Нео (імідаклоприд 400 г/л + клотіанідин 100 г/л).

Другий захист від західного жука - це внесення інсектициду при наявності та пошкодженні кукурудзи діабротикою. Як показує практика, саме своєчасне внесення інсектицидів закриває проблему з діабротикою. До таких продуктів належить інсектицид Борей Нео, до складу якого входить три діючих речовини: альфа – циперметрин 125 г/л + імідаклоприд 100 г/л + клотіанідин 50 г/л, що застосовується в нормі 0,4 л/га. Імідаклоприд та клотіанідин володіють контактно-кишковою дією з високою системною активністю та рухомістю, а також тривалою захисною дією. Через стрімке та масове розповсюдження діабротики в останні роки потрібно декілька разів за сезон працювати інсектицидами.

Західний кукурудзяний жук надзвичайно шкідливий. І при збільшенні посівів кукурудзи та використання сівозміни, кукурудза по кукурудзі декілька років збільшує популяцію шкідника. Тому, обов’язково плануйте внесення інсектициду під кукурудзу! Не допустіть збільшення кількості діабротики!

З нами рости легше!

Єфіменко Віктор,
регіональний менеджер ТОВ «Август-Україна» у Хмельницькій області.